• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Охорона праці та безпека життєдіяльності
• Запобігання отруєнь

Отруєння грибами

Запам'ятайте відмітні ознаки отруйних і неїстівних грибів:

♦ білі крапочки або лусочки на верхньому боці шапки;

♦ лусочки на нижній частині ніжки;

♦ різке, яскраво виражене стовщення біля основи ніжки;

♦ плівка під шапкою (за винятком опеньок, маслюків і печериць, які є їстівними грибами);

♦ нижня поверхня шапки — рожева або червонувата.

Головними ознаками отруєння грибами є розлади зору, марен­ня, галюцинації, судоми.

Правила збирання

Під час збирання грибів слід уміти відрізняти отруйні гриби від їстівних. Надто отруйні: бліда поганка, мухомор, жовчний гриб, несправжні лисички й несправжні опеньки. Бліді поганки трохи схожі на шампіньйони, але в блідої поганки нижній бік шапки зеленувато-білий, а в шампіньйонів — рожевий.

Мухомор легко впізнати за яскраво-червоною з білими плямами шапкою. Інколи трапляються мухомори із сірими капелюшками.

Жовчний гриб (гірчак) та чортів гриб схожі на білий, але верх­ня частина їх ніжки вкрита малюнком у вигляді чорної або темно-сірої сіток, а м'якоть на зламі червоніє. Несправжні лисички схожі на лисички їстівні, але їхні шапки рівні, червоно-оранжеві, а не світло-жовті, як у їстівних, а з надламаної шапки лисички виді­ляється білий сік.

Збираючи опеньки, уважно оглядайте їх ніжки. В їстівних є кільце з плівки, а в несправжніх такої плівки немає, а пластинки під шапкою зеленкуваті.

Щоб не отруїтися грибами, будьте уважні під час їх збирання. Якщо знайдений гриб схожий на отруйний, якщо ви сумніваєтеся в його їстівності, краще не беріть такий гриб. У будь-якому випад­ку всі гриби, які ви назбирали, покажіть дорослій людині. Дуже старі плодові тіла їстівних грибів теж можуть бути отруйними.

Бліда поганка — смертельно отруйний гриб. Шапка зеленку­вата, жовтувата, біла, а плівчасті залишки покривала на ній бу­вають рідко коли. Пластинки до висихання грибу — білі. Ніжка біла, з ніжним кільцем; унизу подібна на бульбу, з піхвою. М'якуш і споровий порошок — білі. Бліду поганку легко сплутати з печери­цями, зеленушками та сироїжками.

Трапляються неспецифічні отруєння їстівними грибами, які акумулювали трупну отруту, хімічні речовини, отрутохімікати, радіонукліди, які потрапили в зони їхнього росту.

Правила збирання грибів

Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевно, що вони їстівні.

Гриби, яких ви не знаєте або які викликають у вас сумнів, не кладіть до кошика й куштуйте сирими.

Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне до бульби потовщення, піхву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.

Коли збираєте пластинчасті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх з цілою ніжкою, щоб не припусти­тися помилки, про яку згадано в попередньому пункті.

Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, під­грузді та інші гриби, що виділяють молочний сік, обов'язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гір­ку, шкідливу для шлунку речовину. Те саме слід зробити з валу­ями й сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та зі свинушками.

Назбиравши сморжів і зморшків, не забувайте, що їх неодмінно слід перекип'ятити (7-10 хв) у воді, щоб виварити отруту; воду піс­ля кип'ятіння вилити.

Ніколи не збирайте і не їжте грибів зморщених, червивих, зіпсованих.

Не їжте сирих грибів.

Якщо ж натрапите в лісі на бліду поганку, краще знищте її. Червоний мухомор залиште для лосів.

У печериць (щоб не переплутати їх з блідою поганкою) звер­тайте увагу на колір пластинок. У їстівного гриба пластинки с ві­ком рожевіють, стають пурпурно-бурого кольору, а у поганок вони білі.

Не збирайте грибів поблизу доріг, у парках і дворах. Гриби на­копичують отруйні речовини та стають непридатними для вживан­ня в їжу.

Не можна їсти гриби дітям віком до 14 років. Вони можуть отру­їтися навіть їстівним грибами.

Гриби слід піддавати обробці в день збирання або, принаймні, наступного ранку.

У жодному разі не довіряйте таким помилковим положенням:

♦ отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні — приємний (отруйні гриби мають як приємний, так і неприємний запах; бліда поганка пахне майже так, як і печериця);

♦ усі гриби в молодому віці — їстівні;

♦ личинки комах, черви й слимаки не чіпають отруйних грибів (личинки та слимаки поїдають як отруйні, так і їстівні гриби);

♦ опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорні­ють, якщо в каструлі є отруйні гриби (потемніння срібних пред­метів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, що містяться як в їстівних, так і в отруйних грибах);

♦ цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з гри­бами, з-поміж яких є отруйні (побуріння або почорніння цибулі й часнику залежить від наявності в грибах ферменту тирозинази, що міститься як в їстівних, так і в отруйних грибах);

♦ отрута з грибів видаляється після кип'ятіння впродовж кіль­кох годин;

♦ сушіння, засолювання, маринування, теплова кулінарна оброб­ка знешкоджують отруту в грибах;

♦ молоко скисає від наявності ферменту на зразок пепсину й орга­нічних кислот, що можуть міститися як в їстівних грибах, так і в отруйних.

Симптоми отруєння грибами

Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами.

Перша група — отруєння грибами строчками; виявляється че­рез 6-10 год; з'являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

Друга група — отруєння блідою поганкою і близькими до неї ви­дами грибів; виявляється через 8-24 год; раптовий біль у животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження температури, висо­ка ймовірність смертельних наслідків.

Третя група — отруєння мухоморами; виявляється через 30 хв-6 год; з'являється нудота, блювота, розлад шлунку, запамо­рочення, марення, розширення зіниць; рідко коли настає смерть.

Четверта група — отруєння опеньками несправжніми, жов­чним і чортовим грибами та неспецифічне отруєння їстівними грибами внаслідок неправильного приготування, зберігання та заготівлі; відсутні загальні ознаки отруєння, що виявляється через ЗО хв-2 год розладом шлунково-кишкового тракту.

Перша допомога в разі отруєння грибами

У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі загаль­ні ознаки недуги: біль у животі, розлад шлунку, нудота, блюво­та, загальна слабкість. Спостерігається також зміна зіниць: одна звужується, друга — розширюється. Трапляється, що у хворого з'являються зорові та слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження настає втрата свідомості, при цьому спостеріга­ється посмикування деяких м'язів, найчастіше — обличчя і паль­ців рук.

Навіть у разі легкого отруєння грибами слід негайно зверну­тися за медичною допомогою або відправити хворого до лікарні. Часто від того, наскільки швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити для хворого до того, як прийде лікар. Насамперед потрібно прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в орга­нізм, слід якнайшвидше промити шлунок: дати хворому випити три-чотири склянки солоної води, а тоді викликати блювоту. Про­цедуру необхідно повторити кілька разів.

Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки не прийде лікар — не годувати. І, звичайно ж, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприя­ють усмоктуванню отрути. Щоб з'ясувати причини отруєння, слід зберегти рештки грибів.

Профілактика отруєння грибами

1) Збирайте лише ті гриби, які добре знаєте.

2) Ніколи не вживайте в їжу незнайомі гриби.

3) Добре знайте відмітні ознаки їстівних та отруйних грибів.

4) Не збирайте жодних грибів поблизу залізничних і автомобіль­них шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих про­мислових зон.

5) Не купуйте на базарах сумішей грибів у різних формах — як грибну ікру, салати, пироги з грибами та інші вироби з подріб­нених грибів.

6) Не робіть домашньої заготівлі грибів у герметичній упаковці, щоб уникнути захворювання на ботулізм.

7) Будь-яку заготівлю грибів для зберігання робіть виключно у відкритому посуді під марлею або папером.

8) Обов'язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9) Сушіть лише певні види грибів, такі, як білий гриб, підосич­ник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий.

10) Не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.

Отруєння рослинами та їх насінням

1) Які ви знаєте їстівні рослини, що ростуть у вашій місцевості та які в екстремальній ситуації можна вживати в їжу?

2) Назвіть отруйні рослини, що ростуть у вашій місцевості. Збираючи лікарські рослини, не слід забувати і про отруйні. їх

так само, як і гриби, потрібно добре знати і не чіпати.

Найчастіше трапляється блекота чорна, дурман звичайний, бе­ладона. Частіше за інших зустрічається блекота чорна. Брудно-білі пелюстки її квіток укриті мережею фіолетових жилок. Клейко-пухнасте стебло блекоти має неприємний запах. Отруйною є вся рослина. У разі отруєння з'являється головний біль, прискорене серцебиття, утруднене дихання, сильне нервове збудження, роз­ширюються зіниці, у роті відчувається сухість. Блекоту та інші отруйні рослини не слід брати до рук.

Гострі отруєння рослинами спостерігаються зазвичай у те­плу пору року серед туристів, які вживають незнайомі рослини в їжу, або серед дітей, які відпочивають у літніх таборах або на дачах.

Інколи гострі отруєння рослинами можуть виникати внаслідок самолікування, коли люди вживають екстракти й відвари трав. Де­які отруйні рослини спричиняють сильні опіки шкіри та слизових оболонок, а також алергічні реакції в разі контакту з ними.

В Україні ростуть такі отруйні рослини: беладона, блекота, дур­ман, паслін, цикута, болиголов, чемериця, вороняче око, вовчі яго­ди та ін.

Профілактика отруєнь рослинами:

♦ обходьте стороною невідомі рослини;

♦ не вживайте невідомі рослини в їжу;

♦ не дозволяйте дітям самостійно збирати ягоди;

♦ не вживайте екстракти трав, що виготовлені без узгодження з лікарем;

♦ не збільшуйте самостійно дозу екстрактів та відварів, призна­чених лікарем;

♦ якщо ви вирушаєте в подорож, не забудьте захопити із собою аптечку першої допомоги.

Ознаки та симптоми отруєння рослинами

Отрути рослинного походження дуже ушкоджують органи травлення.

Симптоми отруєння з'являються через 1-2 год.

Виникають нудота, блювота, пронос.

Значне зневоднення організму спричиняє загальну слабкість.

У разі отруєння ягодами блекоти з'являються запаморочення та галюцинації.

Перша допомога в разі отруєння рослинами

Дотримуйтесь принципів надання допомоги в разі пероральних отруєнь.

Постраждалому дайте активоване вугілля, сорбенти. Покладіть постраждалого в ліжко. Викличте «швидку медичну допомогу».

Отруєння рослинною отрутою (отруйними ягодами, рослинами тощо)

Дати потерпілому випити одну-дві склянки води (на склянку води дати 1/2 чайної ложки кухонної солі).

Викликати блювоту.

Повторити цю процедуру п'ять-шість разів, після чого потерпі­лий повинен з'їсти 100 г чорних сухарів або прийняти три-чотири таблетки активованого вугілля.

Прийняти проносне (сірчанокислий натрій або сірчанокислу магнезію (30-50 г), розведені в 1/2 склянки води).

У разі збудження покласти на голову холодний компрес, зали­шити потерпілого в ліжку.

У випадку непритомності покласти постраждалого (якщо він сидить, то опустити голову донизу), ноги підняти. Дати випити міцного теплого чаю.

У разі зупинки подиху й серця робити штучне дихання й негай­но викликати лікаря.

Профілактика харчових отруєнь

Не меншу, ніж інфекційні захворювання, небезпеку для здо­ров'я людини становлять отруєння продуктами харчування, во­дою, перш за все в теплу пору року.

Харчові отруєння — це тяжкі захворювання системи травлення й усього організму. Причиною їх виникнення є порушення правил гігієни — брудні руки, фрукти й овочі, уживання несвіжих харчо­вих продуктів, отруйних грибів і рослин.

Симптоми:

діарея (пронос), нудота, блювота, біль у животі, підвищення температури тіла, сильна остуда, загальна слабкість; ослаблення зору, розлади функцій язика та глотки, запаморочен­ня, головний біль. Можливі випадки ураження центрів дихання та серцевої діяльності, що нерідко призводить до смерті людини.

Перша допомога

Викличте «швидку допомогу». До приїзду лікарів:

♦ для промивання шлунку закип'ятіть та остудіть 5-6 л води (а в разі тяжкого отруєння — 10-12 л, тобто ціле цебро);

♦ шлунок можна промивати простою теплою кип'яченою водою, але краще розчинити в ній речовини, які знезаражують шлун­ковий уміст і сприяють нейтралізації токсинів.

Перша допомога на основі марганцю (калій перманганату)

Розчиніть кристали калій перманганату у воді, щоб утворився насичений темний розчин.

Відфільтруйте одержаний концентрат марганцю, пропустивши розчин через кілька шарів марлі.

Долийте концентрат у воду для промивання, щоб одержати блідо-рожевий розчин. Не намагайтесь приготувати більш концен­трований розчин марганцю — можна спричинити опік слизової оболонки стравоходу та шлунка.

Перша допомога на основі питної соди або кухонної солі

Зробіть розчин: столова ложка соди або кухонної солі на 1 л води.

Перша допомога на основі чаю

Додайте в рідину для промивання трохи настояного або проці­дженого через кілька шарів марлі чаю, щоб вода трохи пожовтіла.

Перша допомога на основі активованого вугілля

Розведіть у кип'яченій воді чотири-п'ять упаковок активова­ного вугілля (кожна з них містить по десять 0,5-грамових пігу­лок) і додайте дві столові ложки суспензії (отриманий розчин води з часточками активованого вугілля) у кожну склянку рідини для промивання. Потерпілий повинен випити близько трьох-чотирьох склянок розчину.

Якщо біль у шлунку дуже сильний, а сама думка про їжу ви­кликає нудоту — утримайтесь від її уживання впродовж 24-36 год. Для хворого пі лунка й кишечнику спокій — найкращі ліки.

Коли термін лікувального голодування мине, починайте їсти маленькими порціями через кожні 3-4 год.

ІНСТРУКТАЖ З ТЕМИ

«НЕБЕЗПЕЧНІ ОТРУЙНІРОСЛИНИ ТА ГРИБИ»

ª Ніколи не куштуйте незнайомі рослини та гриби.

ª Пам'ятайте: з'ївши отруйну рослину або гриб, можна отруї­тися!

ª Отруйна рослина може бути дуже привабливою на вигляд.

ª Навчіться відрізняти отруйні гриби від їстівних.

ª Пам'ятайте: у грибів є небезпечні отруйні двійники.

ª Бережіться блідої поганки! У ній міститься найсильніша з усіх грибних отрут. З'їдений шматочок блідої поганки сильніший за укус змії.

ª Запам'ятайте: найпростіший спосіб уникнути грибних отру­єнь — збирати лише ті гриби, які вам добре відомі.

ª Пам'ятайте: дотримуючись правил безпеки, ви зберігаєте своє здоров'я і своє життя!

Запобігання отруєнням хімічними речовинами

Хімічні речовини в домі

Мова йтиме не лише про пральні порошки та мийні засоби. А почнемо ми... з харчових продуктів.

Зазирнемо в кухню. Майже в кожної господарки в кухонній шафці зберігається оцет або оцтова есенція. Користуються оцтом не щодня, тому трапляється, що етикетка відклеюється від пляш­ки. Мама про це пам'ятає, вона точно знає, що ось у цій пляшеч­ці — оцет, а білі дрібочки от у цій баночці без етикетки — лимонна кислота. Який з цього слід зробити висновок? Дуже простий: не пийте й навіть не куштуйте нічого з пляшок і банок, у вмісті яких ви не впевнені, як кажуть, на всі сто.

Ще на кожній кухні можна знайти засіб для миття посуду, по­рошок або гель для чищення мийки та плити. Можливо, десь там же стоїть рідина для миття скла. Усі ці засоби допомагають підтри­мувати чистоту в домі, але користуватися ними потрібно дуже аку­ратно. По-перше, використовувати їх слід чітко за призначенням. По-друге, слід обов'язково дотримуватися інструкцій на етикетці. І якщо там написано: «Уникати контакту зі шкірою», отже, цим засобом можна користуватися, лише вдягну впій гумові рукавички. Повірте на слово, хімічний опік — це дуже боляче!

Тепер вирушимо до ванної кімнати, оскільки порошки та інші засоби для прання — відбілювачі, кондиціонери для білизни — зазвичай зберігаються саме там. А також засоби для чи­щення сантехніки — дуже їдкі та шкідливі для шкіри. Усе? А от і ні! Ще у ванній знаходяться різні мамині шампуні, лаки для во­лосся, дезодоранти, татові одеколони, засоби для гоління. Гарні баночки, пляшечки, тюбики. їх узагалі не слід торкатися. Не тому, що батьки лаятимуть, просто всі ці засоби призначені для дорос­лих, розраховані на шкіру дорослої людини.

У кожному домі можна знайти банки та пляшки з фарбами й розчинниками, клей та інші незамінні під час ремонту, але ток­сичні, речовини. Тохікоп грецькою — «отрута». Токсичні речови­ни небезпечно навіть нюхати — можна отруїтися! Урешті-решт, потрібно пам'ятати, що багато які з цих речовин і навіть їх пари легко загоряються, тому всі ємності необхідно тримати щільно за­коркованими. І в жодному разі не користуватися поруч із ними сір­никами або запальничкою.

Отруєння хімічними речовинами

Бурхливий розвиток хімічної промисловості в нашій країні призвів до значного поширення різноманітних хімічних речовин на виробництвах, у сільському господарстві й побуті. У зв'язку з цим населення стикається з величезною кількістю різноманітних хімічних речовин, багато з яких реально або потенційно токсичні для людей та тварин.

Однією з важливих умов виробництва й застосування нового препарату є нешкідливість або незначна токсичність його для лю­дини.

У наглій країні кожен новий хімічний препарат ретельно пере­віряють і випробовують для визначення ступеня небезпеки для лю­дини й природи. Ця робота контролюється санітарно-епідеміологіч­ною службою Міністерства охорони здоров'я України. Так, питан­нями побутової хімії опікується спеціальне управління з побутової хімії, питаннями застосування отрутохімікатів (пестицидів у сіль­ському господарстві) — спеціальний комітет з вивчення й регла­ментації отрутохімікатів Міністерства охорони здоров'я України, питаннями виробництва і застосування нових лікарських препара­тів — Державний фармакопейний комітет і т. д.

Отже, спеціальний і суворий контроль над хімізацією запобігає виготовленню й застосуванню тих хімічних речовин, що можуть вплинути на людину й навколишнє середовище.

Упровадження у виробництво й використання за призначен­ням будь-якої хімічної речовини супроводжуються обов'язковими санітарно-гігієнічними правилами, а також правилами техніки безпеки, що викладаються у спеціальних інструкціях. Вони мають виконуватися всіма людьми, зайнятими на виробництві, у тран­спортуванні й застосуванні тих чи інших хімічних речовин.

Виконання вимог, передбачених правилами, суворо контролю­ється санітарним наглядом і відповідальними за охорону праці й техніку безпеки. Хімічні речовини, уживані в побутових цілях, забезпечуються короткою інструкцією, дотримання якої гарантує безпеку препарату. Недотримання правил використання хімічних препаратів, порушення санітарно-гігієнічних вимог, особиста нео­бережність, недбалість або недбалість під час транспортування чи використання цих препаратів можуть спричинити шкідливі на­слідки для здоров'я або смерть у результаті отруєння. В одних ви­падках це стосується тих, хто має безпосередній контакт з хіміч­ними речовинами під час роботи, в інших — тих, хто випадково стикається з тим чи іншим хімічним препаратом.

Питома вага смертельних наслідків і захворювань через різно­манітні отруєння все ще досить велика. Нерідко причиною отру­єння є недостатні знання про шкідливість тих чи інших хімічних речовин.

Отруєння отрутохімікатами

Хімічні засоби, використовувані для боротьби зі шкідниками та збудниками хвороб культурних рослин; а також для знищення бур'янів, отримали назву отрутохімікатів, або пестицидів.

Отрутохімікати використовуються не лише у великих колек­тивних господарствах. Вони широко застосовуються на присадиб­них ділянках і в побуті. Мабуть, немає жодної родини в місті й селі, яка не користувалася б певними отрутохімікатами, придбаними для побутових цілей. З цих причин стикання людей з отрутохімі­катами надзвичайно поширене.

Отрутохімікати (пестициди) виготовляють і застосовуються в газоподібному, рідкому або твердому стані для обприскування по­лів, садів, городів, виробничих і побутових приміщень. У більшос­ті випадків отрутохімікати застосовуються не в чистому вигляді, а в суміші з наповнювачами (тальком, крейдою, вапном) у водних розчинах або масляних емульсіях.

Причини отруєння пестицидами та шляхи їх потрапляння до організму

Причинами отруєння отрутохімікатами є недбалість, недо­тримання санітарно-гігієнічних правил під час зберігання, тран­спортування й використовування хімічних препаратів або роботи з ними. Такі отруєння найчастіше спостерігаються в людей, які перевозять, розфасовують, вантажать отрутохімікати або безпосе­редньо працюють з ними, протруюючи насіння, обприскуючи рос­лини, дезінфікуючи або дератизуючи приміщення тощо. Запобі­гання цим отруєнням передбачається спеціальними правилами та інструкціями.

Спостерігаються також випадкові отруєння людей, не пов'язані з роботою з отрутохімікатами. Ці отруєння трапляються внаслідок потрапляння до організму отрутохімікатів з їжею або водою, на­приклад, у разі вживання в їжу протруєного зерна, забруднених отрутохімікатами продуктів харчування або води тощо. Випадкові отруєння виникають унаслідок недбалого поводження з отрутохі­мікатами під час перевезення та зберігання препаратів і тари з-під них або недбалості людей, які використовують отрутохімікати для обробки присадибних ділянок чи в побуті.

Можливе також отруєння отрутохімікатами в результаті посту­пового накопичення їх у продуктах харчування. Наприклад, у разі поїдання тваринами трави, обробленої ДДТ, або згодовування їм сіна й силосу, отриманих з рослин, оброблених ДДТ, цей препа­рат переходить у молоко, а потім — у масло, де його концентрація стає вищою, оскільки ДДТ добре розчиняється в жирах. У таких випадках ДДТ можна також виявити в м'ясі та інших продуктах, отриманих після забою худоби, у яйцях і м'ясі птиці. Щоб уникну­ти переходу ДДТ у продукти тваринництва, не допускається випас молочної та забійної худоби на пасовищах, оброблених препарата­ми ДДТ, гексахлорану та іншими стійкими отрутохімікатами, а та­кож згодовування худобі бадилля картоплі й буряка, оброблених цими препаратами.

Отрутохімікати можуть залишатися на овочах, фруктах і яго­дах, тому заборонено обробляти будь-якими отрутохімікатами по­луницю і малину після цвітіння, овочі, плодово-ягідні насаджен­ня.

Санітарний нагляд суворо контролює вміст отрутохімікатів у продуктах харчування й у разі перевищення припустимих кіль­костей забороняє реалізацію таких продуктів. Керівники при­ватних і колективних господарств зобов'язані суворо стежити за дотриманням інструкцій і приписів щодо застосування отрутохімі­катів, а, відправляючи харчові продукти для реалізації, указувати в сертифікатах назву препарату, дату і способи обробки отрутохімі­катами культур, з яких ці продукти вироблено.

До організму людини отрутохімікати можуть потрапити крізь шкіру, слизові оболонки, дихальні шляхи й через шлунково-кишковий тракт.

Крізь неушкоджену шкіру до організму людини можуть про­никнути такі отрутохімікати, як гексахлоран, гранозан, метафос, хлорофос, тіофос, оксаметил, анабазин, ДДТ та ін. Це пов'язано з тим, що зазначені препарати добре розчиняються в жирі, який виділяється на поверхню шкіри сальними залозами. Крізь ушко­джену шкіру (садна, подряпини, рани, виразки) отрутохімікати проникають швидше.

Надто небезпечно за наявності саден, подряпин і ран працю­вати з такими отрутохімікатами, як анабазин-сульфат, нікотин-сульфат, тіурам та деякими іншими.

Через дихальні шляхи потрапляють отрутохімікати, що засто­совуються в газоподібному, пароподібному, пилоподібному станах, наприклад, під час окурювання й обприскування приміщень і рос­лин тощо, коли забруднюється повітря, яким дихає людина.

На завершення можна сказати, що неправильне поводження з хімічними речовинами становить чималу загрозу здоров'ю людей.

Отруєння побутовими препаратами

(амоніакова вода, нашатирний спирт, пральний порошок, пре­парати для миття посуду, ванн, шибок тощо)

У разі отруєння побутовими препаратами слід:

♦ викликати лікаря й вивести потерпілого на свіже повітря, зня­ти з нього забруднений одяг, тепло вдягти в незаражений одяг;

♦ у разі потрапляння на шкіру препаратів побутової хімії змива­ти їх рясним струменем води впродовж 5-7 хв;

♦ у випадку потрапляння в очі промивати їх струменем води впро­довж 10-30 хв, закапати 30% -й розчин альбуциду або чайної заварки;

♦ у разі потрапляння препарату всередину дати випити одну-дві склянки молока або холодної води, ужити в їжу рослинну олію.

Обережно — ртуть!

Ртуть — метал сріблясто-білого кольору, за звичайних умов — дуже рухлива рідина, що внаслідок удару розділяється на дрібні кульки, у 13,5 разів важча за воду. Температура плавлення — +38,9 °С. У разі підвищення температури випар ртуті збільшуєть­ся. Пари ртуті та її сполук дуже отруйні. У випадку потрапляння до організму людини через органи дихання ртуть акумулюється й залишається там на все життя.

Визначена максимальна припустима концентрація парів ртуті: для житлових, дошкільних, навчальних і робочих приміщень — 0,0003 мг/м3; для виробничих приміщень — 0,0017 мг/м3. Кон­центрація парів ртуті в повітрі понад 0,2 мг/м3 спричиняє гостре отруєння організму людини.

Симптоми гострого отруєння проявляються через 8-24 год: починаються загальне нездужання і головний біль, підвищуєть­ся температура, згодом — біль у животі, розлад шлунка, біль у яс­нах. Хронічне отруєння є наслідком вдихання малих концентрацій парів ртуті впродовж тривалого часу. Ознаками такого отруєння є зниження працездатності, швидка стомлюваність, ослаблення пам'яті й головний біль; в окремих випадках можливі катаральні явища у верхніх дихальних шляхах, кровотеча ясен, легке трем­тіння рук і розлад шлунка. Тривалий час жодних ознак може й не спостерігатися, але потім поступово підвищується втомлюваність, слабкість, сонливість; з'являються головний біль, апатія й емо­ційна нестійкість; порушується мовлення, тремтять руки, повіки, а в тяжких випадках — ноги й усе тіло. Ртуть уражає нервову сис­тему, а тривалий її вплив спричиняє навіть божевілля.

Дії в разі розлиття ртуті в приміщенні

Якщо в приміщенні розбито ртутний градусник:

♦ вийдіть з приміщення та виведіть усіх людей, насамперед ді­тей, інвалідів, людей похилого віку;

♦ відчиніть навстіж усі вікна в приміщенні;

♦ максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть усі двері;

♦ захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

♦ негайно починайте збирати ртуть: збирайте спринцівкою вели­кі кульки та скидайте їх у скляну банку з розчином (2 мг калій перманганату на 1 л води), дрібніші кульки збирайте щіточ­кою на папір і також скидайте в банку. Банку щільно закрийте кришкою. Використання пилососа для збирання ртуті — забо­роняється;

♦ вимийте забруднені місця мильно-содовим розчином (400 г мила й 500 г кальцинованої соди на 10 л води) або розчином калій перманганату (20 г на 10 л води);

♦ ізолюйте приміщення після обробки так, щоб воно не було з'єднане з іншими приміщеннями, і провітрюйте;

♦ утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не ниж­че від +18...+20 °С для скорочення строків обробки впродовж проведення всіх робіт;

♦ почистіть і промийте міцним, майже чорним розчином марган­цівки підошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті розлито більше, ніж у градуснику:

♦ зберігайте спокій, уникайте паніки;

♦ виведіть з приміщення всіх людей, надайте допомогу дітям, ін­валідам і людям похилого віку — вони підлягають першочерго­вій евакуації;

♦ захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

♦ відчинить навстіж усі вікна;

♦ ізолюйте максимально забруднене приміщення, щільно за­крийте всі двері;

♦ швидко зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

♦ вимкніть електрику й газ, загасіть вогонь у грубках перед ви­ходом з будинку;

♦ негайно викличте фахівців через місцевий державний орган з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населен­ня. У крайньому випадку — зателефонуйте в міліцію.

Боротьба з великою кількістю ртуті та її парів — складна спра­ва. Хіміки називають її демеркуризацією. Демеркуризація здій­снюється двома способами:

♦ хіміко-механічним — механічне збирання кульок ртуті з по­дальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами (після такого способу обробки приміщення потребує посиленого провітрювання);

♦ механічним — механічне збирання кульок ртуті з поверхні з на­ступною заміною підлоги, штукатурки або капітальним ремон­том будинку (цей спосіб може застосовуватися разом з хіміко-механічним).

Якщо ви виявите або побачите кульки ртуті в будь-якому ін­шому місці, будь ласка, негайно повідомте про це в місцеві органи з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення або в міліцію.

Головні аварійно-хімічні небезпечні речовини та заходи захисту

Амоніак

Головні характеристики

Безбарвний газ з різким запахом, легший за повітря, добре розчинний у воді (700 об'ємів газу віл води). Температура кипін­ня - 33 °С (скраплюється). Горючий, горить за наявності постій­ного джерела вогню. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Суміш, що містить від 14,5 до 26,8% амоніаку, у повітрі може вибухнути. Ємності можуть вибухати внаслідок нагрівання. У порожніх ємностях утворюються вибухонебезпечні суміші. Під час виходу в атмосферу димить. Транспортується в зрідженому стані.

Уражає органи дихання людини інгаляційним шляхом. Непри­пустима концентрація становить 0,1 мг/л, смертельна — 7 мг/л за експозиції 30 хв.

Перші ознаки отруєння: почастішання серцебиття, порушення частоти пульсу, різь в очах, сльозотеча, нежить, кашель, утрудне­ний подих. У разі потрапляння на шкіру спричиняє обмороження, сверблячку, печіння і почервоніння.

Засоби захисту: протигаз з фільтром (за концентрації 0,02 мг/л упродовж 1 год), протигаз-ізолятор, респіратор РПГ-67КД; засоби захисту шкіри — ОЗК, КЗП.

Необхідні дії

Вивести сторонніх, триматися з навітряного боку. У зону аварії входити лише в захисному костюмі й протигазі.

Сповістити про небезпеку місцеві органи цивільної оборони.

Дотримуватися заходів протипожежної безпеки. Евакуювати людей із зони, що зазнала небезпеки зараження отруйним газом. Зона евакуації — 5 км.

У разі пожежі ізолювати небезпечну зону. Якщо це не стано­вить небезпеки, дати їй можливість догоріти. Не наближатися до ємностей, що палають. Охолоджувати ємності водою з максималь­ної відстані.

Гасити дрібно розпиленою водою, механічною піною з макси­мальної відстані.

У разі інтенсивного витоку дати газу випаруватися. Для оса­дження газу використати дрібно розпилену воду, для нейтраліза­ції — 1-20 %-ві розчини сульфатної, нітратної, хлоридної кислот, а також воду. Норма витрат — 6-20 л на 1 л амоніаку.

Для надання першої допомоги винести ураженого на свіже по­вітря, дати зволожений кисень, забезпечити спокій, тепло. Шкіру і слизові оболонки промити водою (2 % -м розчином борної кисло­ти). В очі закапати альбуцид. На шкіру — примочки з 2 % -м розчи­ном оцтової кислоти, а потім — дерматолову або фурацилову мазь. Ураженого госпіталізувати!

Хлор

Головні властивості

За нормальних умов — газ жовто-зеленого кольору з різким по­дразливим специфічним запахом. За нормального тиску твердне за температури -101 °С і скраплюється за температури -34 °С. Важ­чий за повітря приблизно у 2,5 рази, тому скупчується в низинах, підвалах, тунелях і колодязях. Не горючий, горить за наявності постійного джерела вогню. Ємності можуть вибухати внаслідок на­грівання. Під час виходу в атмосферу димить. Заражає водойми.

Уражає органи дихання людини інгаляційним шляхом. Непри­пустима концентрація — 0,01 мг/л, смертельна — 0,1 мг/л за екс­позиції 1 год. Подразнює шкіру і слизові оболонки.

Перші ознаки отруєння: різкий загрудинний біль, розлади ко­ординації рухів, задишка, різь в очах, сльозотеча, сухий кашель, блювота. Зіткнення з хлором спричиняє опіки слизової оболонки дихальних шляхів, шкіри, очей.

Засоби захисту: протигаз з фільтром (за концентрації 0,001 мг/л упродовж 30 хв); протигаз-ізолятор; засоби захисту шкіри — ОЗК, КЗП.

Необхідні дії

Вивести сторонніх, триматися з навітряного боку. У зону аварії входити лише в захисному костюмі й протигазі. Сповістити про не­безпеку місцеві органи цивільної оборони. Уникати низьких місць. Евакуювати людей із зони, що зазнала небезпеки зараження отруй­ним газом. Зона евакуації — 10 км.

У разі пожежі надягти повний комплект захисного одягу. Не наближатися до ємностей що горять. Охолоджувати ємності водою з максимальної відстані. Гасити всіма підручними засобами.

У разі інтенсивного витоку для осадження газу використати роз­пилену воду. Для нейтралізації використати воду, вапняне молоко, розчини соди або каустику (60-80 % і більше). Витрати — 2 л на 1 кг хлору. Не можна використовувати водні розчини амоніаку.

Заходи першої допомоги: винести ураженого на свіже повітря, дати зволожений кисень. За необхідності зробити штучне дихання. Шкіру, слизові оболонки промити 2 % -м содовим розчином.

ПАМ'ЯТКА. ПОБУТОВА ХІМІЯ

Швидко випрати білизну, вивести плями, позбутися небажа­них комах удома й на дачі. У цих повсякденних турботах завжди незамінними є різні порошки, розчини й розчинники, емульсії, таблетки та інші засоби. Але крім видимої користі, їх застосування приховує й небезпеку. Щоб уникнути неприємностей, нагадаємо кілька правил.

Зберігати отрутохімікати слід лише у стандартній тарі, у герме­тичних, щільно закоркованих флаконах з етикетками.

Для роботи з пестицидами слід виділити окремий посуд.

Працювати з побутовими інсектицидами рекомендується в оку­лярах і пов'язці, що надійно закриває рот і ніс.

Після обробки приміщення інсектицидами його слід ретельно впродовж кількох годин провітрити.

Завершивши роботу з дезінсектицидами, потрібно ретельно ви­митися з милом, змінити спіднє.

Якщо у квартирі живуть люди, які страждають на бронхіальну астму, серцево-судинні й нервово-психічні захворювання, не мож­на користуватися фосфорорганічними пестицидами (хлорофосом, карбофосом).

Перша допомога в разі отруєння товарами побутової хімії

ª Викликати лікаря, а до його приходу спробувати точно встано­вити причину погіршення стану ураженого.

ª Забезпечити потерпілому надходження свіжого повітря.

ª Зняти з нього заражений одяг.

ª Промити йому очі, рота й носа розчином питної соди.

ª Покласти в ліжко без подушки, краще на живіт, повернувши голову вбік.

Якщо причину точно відомо, то:

ª у разі отруєння хлорофосом або карбофосом можна дати потер­пілому випити чотири-шість склянок 2 % -го розчину питної соди;

ª у випадку отруєння засобами, що містять препарати Меркурію й Арсену, дати молока, два-три яєчні білки.

Коментарi